Перша соціальна мережа на селі - gorodok.rv.uaПерша соціальна мережа на селі - gorodok.rv.uaПерша соціальна мережа на селі - gorodok.rv.ua
Сайт твого села - останні новини, цікаві обговорення, корисна інформація

Три добрі справи барона фон Штейнгеля

Три добрі справи барона фон Штейнгеля

Чи знайдеться нині в Україні бодай один мільйонер чи мільярдер, який безкорисливо б обернув свої мільйонні статки на добробут рідного села? Проклав би там дорогу, побудував школу, будинки для вчителів, лікарню, млин, організував би високого наукового рівня музей, а тоді утримував би ці всі установи за власний кошт, виплачував би учителям зарплату і безкоштовно давав селянським дітям освіту майже університетського рівня, лікував селян і за власний кошт утримував лікарню?! Питання, на жаль, риторичне.

Настали-бо зовсім інші часи. Благодійництво тепер не те що було раніше.

Про барона Штейнгеля, його добрі справи у Городку розповіла рівненська хранителька унікального фотоархіву Штейнгелів (у період з 1902-го до 1920 року) Ірина Куліш-Лукашевич. її дід Іван Куліш та бабуся Надія Августинович-Куліш (разом з двома сестрами і братом; Августиновичі — дворянського походження ) прибули до Городка для налагодження роботи агрошколи. На прохання барона вони були послані князем М.М.Неплюєвим з Чернігівської губернії (хутір Воздвиженськ біля Ямполя-Тлухова), де агрономічні школи І і II ступенів для селянських дітей були відкриті ще-у 80-х роках XIX століття. Те, що Федір Штейнгель звернувся по допомогу в організації школи до князя М.М.Неплюєва, який присвятив своє життя вихованню селянських дітей, не є випадковою обставиною. Адже він мріяв про організацію школи високого рівня і дуже скрупульозно й прискіпливо добирав для школи педагогічні кадри.

У Городку дотепер ходять легенди про заможність Федорового батька Рудольфа Штейнгеля і про те, що після його смерті у 1892 році Федір, отримавши Городок у повноправне володіння, спершу мав намір роздати всю землю, що становила понад 700 десятин, селянам.

Проте його переконали, що вони не зуміють нею правильно розпорядитися. Тож він вирішив реалізувати батькову мрію щодо організації в Городку зразкового сільського господарства іншим шляхом. З перспективою на майбутнє. Дати селянським дітям високу аграрну освіту, а тоді вже буде з ким організовувати зразкове сільське господарство. Дід Ірини-Куліш-Лукашевич Іван Хомич Куліш працював разом з бароном двадцять років. Був директором школи. Вони з бароном були однолітками, добрими друзями-однодумцями та ще й кумами. Барон Фон Штейнгель був хрещеним батьком сина Івана Куліша Всеволода, у майбутньому - батька Ірини Лукашевич. Тож навіть коли Іван Куліш з родиною після передчасної смерті дружини вибрався з Городка до Рівного, то й надалі дружба з Штейнгелями тривала.

Дерев'яний місточок - в'їзд на острів.

Пані Ірина зберігає найтепліші спомини як про самого Федора Штейнгеля, так і про всю його родину. Багато про барона та членів його сім'ї пані Ірина знає з розповідей свого дідуся Івана Куліша та рівнянина Сергія Базуріна, який свого часу був репетитором у молодшого сина Федора Штейнгеля. Ця жінка, учителька за професією, з благословення свого знаменитого діда розпочинала свою педагогічну діяльність у Городоцькій школі, а згодом багато років присвятила пошуковій роботі. Тож сьогодні все те, про що вона розповідає — це результати роботи з багатими архівними матеріалами у Рівному. Дотепер Ірина Всеволодівна навідується до Городка і спілкується з тими людьми, які ще пам'ятають Штейнгелів та їхнє оточення. На Городоцькому цвинтарі могила її бабусі Надії Августинович-Куліш. Принагідно доглядає пані Ірина й за могилами середнього сина Штейнгеля Володимира, який помер у 34-річному віці, та внучкою барона Оленькою (від наймолодшого сина Федора), яка померла дитиною від дифтерії. Поруч могила головного лікаря Городоцької лікарні Теодора Ріхтера, який був у числі кращих друзів барона.

У кімнаті-музеї загальноосвітньої школи Городка одна з експозицій має промовисту назву « Три добрі справи барона Федора Рудольфовича фон Штейнгеля ». Ірина Всеволодівна зі слів селян знає, що трьома добрими справами вони вважають школу, лікарню і млин, що були споруджені й організовані в Городку за кошт і зусиллями барона. Насправді ж добрих справ було набагато більше. Городоцьким селянам не під силу було осягнути, якого рівня людина той барон Штейнгель, котрого вони щодня зустрічали на вулиці й на знак шани знімали перед ним шапки, і якого рівня справи він вершив як в Україні, так і поза її межами.