Життя у кредит: особливості національного кредитування

Українці люблять кредити. Навіть зараз, коли вітчизняна економіка знаходиться ... в стані напівнепритомності, знаходиться чимало людей, охоче вплутується в тривалі кредитно-грошові відносини. І як буває зі всілякими відносинами в нашому житті, регулярно роблять помилки.

Мій добрий знайомий, цілком розумна людина, нещодавно уклав вже третій кредитний договір. І дуже навіть упевнений, що виплатить його вчасно. Щоравда, платіж за квартиру і виплата за взятий у розстрочку комп'ютер вже зараз складає приблизно половину його щомісячного доходу, але хіба це причина, щоб не взяти нові броньовані двері для власної квартири?

Схожим чином втрапляють в халепу тисячі позичальників по всій Україні. Статистика ж невблаганно свідчить, що прострочення, а також повна неможливість виплати кредиту, настає гнітюче часто - варто раз не отримати очікувану зарплату, як проблеми ростуть, як снігова куля.

Банку не цікаво, звідки ви візьмете гроші - згідно з договором строго в обумовлений термін потрібно внести строго обумовлену суму. Або трішки більше. Все інше - деталі.

Прострочення само, як і пропуск всього одного місяця виплат, викликає серйозні наслідки - у вигляді пені та штрафів. Сума заборгованості зростає, поки не стає і зовсім непідйомною. Слідом за тим - пильна увага банку, постійні дзвінки, суд, відбір кредитного майна і залишок боргу, який ще належить виплатити, навіть позбувшись вищезазначеного майна.

Ситуація ця повторюється раз за разом, дивуючи своїм непохитним ідіотизмом - неповоротних кредитів в Україні стає все більше, а робота колекторських агентств - все вигідніше. Чому ж так відбувається?

Здається, вся справа в легковажності - схоже, ми так і не звикли, що капіталістична система відносин не передбачає допомоги держави навіть у цій непростій ситуації. Кожен сам коваль свого щастя - і якщо ви підписали договір, зобов'язавшись виплачувати ці гроші, ваші проблеми - тільки ваші проблеми.

На жаль, нерозуміння цього буденного факту деколи приводить до незворотних трагедій, руйнуючи життя. Особливо дивно спостерігати за поведінкою валютних позичальників, що вплутавшись в доларову іпотеку, чомусь вимагають вирішити їх проблеми з банком за рахунок держави.

Отримуючи зарплату в вітчизняної грошової одиниці, охоче підписуватися на виплати в доларах протягом десятиліть - чи не це найкраща демонстрація інфантилізму, як однієї з національних рис?